Управління якістю освітніх послуг у закладі вищої освіти

1. Нормативні джерела, що регламентують вимоги трансформації систем забезпечення якості вищої освіти.

Нормативні джерела, у яких акцентується на матеріалах найбільш авторитетних світових організацій з акредитації і моніторингу якості освіти: Європейська Асоціація Університетів (EUA), Accreditation Board for Engineering and Technology (АВЕТ – США), Quality Assurance Agency (QAA – Великобританія), Engineers Australia (EA – Австралія), Council for Higher Education Accreditation (CHEA – США), Канадська рада з акредитації інженерних програм (Canadian Engineering Accreditation Board, СЕАВ),(Akkreditierungsagentur für Studiengänge der Ingenieurwissenschaften, der Informatik, der Naturwissenschaften und der Mathematik e.V.) (ASIIN – ФРН) та інші.

Для міжнародного контролю за якістю транснаціональної освіти створена організація Global Alliance for Transnational Education (GATE). Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (ENQA, European Network for Quality Assurance in Higher Education (додаток Б містить докладну інформацію).

Усі системи оцінки зводяться до оцінки якості освіти попри різні методичні підходи та цілі акредитації (рис. 1.2). В усіх системах наявні проблеми, які ускладнюють процес впровадження ефективної системи акредитації та моніторингу якості вищої освіти; дослідити шляхи їхнього вирішення; тенденції у розвитку культури якості освіти.

Рис. 1.2. Структура закордонних систем якості освіти

2. Трансформація системи забезпечення якості вищої освіти: досвід Естонії

Система вищої освіти Естонії охоплює: 6 державних університетів, 1 приватний університет, 9 інститутів професійної вищої освіти, 10 приватних інститутів професійної вищої освіти, 2 державні інститути професійно-технічної освіти.

Функції національного агентства із забезпечення якості вищої освіти виконує Estonian Higher Education Quality Agency (EKKA1). Керуючим органом EKKA є Рада, яка включає 13 членів: 10 представників закладів вищої освіти, 2 представники роботодавців і 1 студент.

Виконавчу діяльність EKKA забезпечує бюро, яке очолює директор.

Місія EKKA полягає у тому, щоб у співпраці з партнерами сприяти якості освіти та таким чином підвищувати конкурентоспроможність Естонського суспільства. Задля реалізації своєї місії EKKA виконує такі функції:

– Розробляє принципи та процедури зовнішнього оцінювання.

– Здійснює інституційну акредитацію.

– Оцінює якість груп освітніх програм.

– Проводить тренінги та надає консультації.

– Публікує результати оцінювання та аналітичні звіти.

– Здійснює міжнародну співпрацю.

– На замовлення профільного міністерства здійснює цільові оцінювання.

Ключовими цінностями, на яких базується діяльність EKKA є: справедливість, компетентність, співпраця, відкритість. У своєму розвитку національна система забезпечення якості вищої освіти Естонії пройшла три етапи:

– 1997-2009 рр. – Акредитаційна система, що включала три складові: акредитація освітніх програм (обов’язкова для державного визнання), інституційна акредитація (на добровільних засадах), визнання освітніх програм Міністерством освіти і досліджень.

– 2009-2011 рр. – Трансформаційне (перехідне) оцінювання.

– 2012 – до т.ч. – Оцінювання якості: оцінювання якості груп освітніх програм (1 раз на 7 років), інституційна акредитація (1 раз на 7 років), державне визнання – право реалізовувати навчання у групі програм (станом на кінець 2014 року визначено 28 груп освітніх програм).

При оцінюванні груп освітніх програм до уваги беруться такі критерії:

– Чи якість викладання та кваліфікації викладацького складу є достатніми?

– Чи достатніми є ресурси, необхідні для забезпечення викладання?

– Чи навчальні результати відповідають вимогам для надання викладання на відповідному рівня вищої освіти?

– Чи визначені навчальні результати можуть бути досягнені у межах запропонованого навчального плану?

Мета інституційної акредитації – це підтримка процесів розвитку стратегічного управління та культури якості у закладі вищої освіти, інформування стейкхолдерів щодо результатів діяльності та покращення надійності та конкурентоздатності естонської вищої освіти.

При інституційній акредитації оцінюються:

– Рівень інституційного управління та виконання (досягнень).

– Сфера викладання та навчання.

– Сектор досліджень, розробок та інша інноваційна діяльність.

– Сфера надання послуг суспільству.

Для розроблення ефективної процедури інституційної акредитації були реалізовані такі етапи:

– Підготовка, фокус-групи, вивчення кращих практик.

– Робочі групи, керівна група.

– Проект звіту (самооцінка), обговорення зі стейкхолдерами, зворотній зв’язок.

– Публічна презентація, зустрічі з керівництвом університету.

– Схвалення звіту Радою EKKA, роз’яснювальна записка (меморандум)

У результаті у практику запроваджено модель інституційної акредитації, яка включає такі кроки:

– Тренінг для представників закладу вищої освіти.

– Процес самооцінювання та звіт.

– Візит до закладу вищої освіти групи зовнішніх експертів.

– Попередній звіт про оцінювання, зворотній зв’язок від закладу вищої освіти.

– Заключний звіт, рішення щодо результатів оцінювання.

Група зовнішніх експертів, як правило включає, 4-6 членів, з яких мінімум 3 – зарубіжні експерти, 1 студент, 1 представник роботодавців. Діяльність групи підтримується шляхом проведення одноденного тренінгу.

На основі звіту про інституційну акредитацію Рада EKKA приймає рішення (надається акредитація на 7 років, або на 3 роки, або акредитація не надається). Крім того, EKKA реалізує подальші заходи (план діяльності, семінари). Результати акредитації використовуються Міністерством освіти при прийнятті рішень щодо фінансуванні та розвитку закладів вищої освіти. У випадку негативного рішення щодо акредитації Міністерством освіти може встановити період (1-2 роки) для усунення недоліків або розпочати процес анулювання ліцензії у закладу вищої освіти.

3. Основні критерії забезпечення якості докторських програм: досвід Естонії.

Задля результативного визначення основних критеріїв забезпечення якості докторської підготовки звернемося до аналізу досвіду Естонської незалежної агенції забезпечення якості вищої освіти (ЕККА) докторської підготовки.

Анкета стандартного оцінювання докторської підготовки складається з трьох основних напрямів (розділів), піднапрямів (підрозділів) і критеріїв до них, кожний критерій оцінюється за рівнями: задовольняє, частково задовольняє, не задовольняє.

І. Оцінювання якості проведення підготовки /навчання

1.1.Вимоги до освітньої програми та навчальних результатів:

- освітня програма виконується у сфері дослідницької діяльності закладу освіти відповідно до плану розвитку або статуту закладу; сприяє виконанню місії інституції та досягнення її цілей;

- освітня програма враховує потреби ринку праці та цільової групи;

- у професійній вищій освіті, конкретна освітня програма відповідної групи дослідницьких програм пов’язана з конкретною професією;

- назва освітньої програми узгоджується із змістом;

- методи навчання, що використовуються, і форма навчання, у тому числі обсяг самостійної роботи та виробничої практики, сприяють досягненню цілей освітньої програми;

- цілі і результати навчання за освітньою програмою сформульовані таким чином, щоб слугувати основою для оцінювання знань і навичок випускників цієї освітньої програми;

- цілі і результати навчання за освітньою програмою є адекватними і порівнюваними з результатами навчання даного циклу вищої освіти, описаними у Додатку 1 Стандартів вищої освіти ЕНЕА;

- цілі і результати навчання за освітньою програмою відповідають вимогам і тенденціям міжнародного законодавства, що регулює відповідну професійну сферу;

- при існуванні професійного стандарту, цілі та результати навчання за освітньою програмою враховують необхідність набуття та застосування знань і навичок, описаних у стандарті;

- практична робота (практика), що необхідна для досягнення результатів навчання забезпечує набуття і застосування студентами ефективних методів роботи;

- організація практики чітко регламентована, вимоги для її успішного завершення визначені;

- студентам надається інструкція щодо практики та відповідне керівництво у робочому середовищі.

1.2. Розвиток освітньої програми та вимоги до викладацького складу:

- розвиток освітньої програми є безперервним процесом;

- у розвиток освітньої програми залучені студенти і роботодавці;

- члени викладацького складу ознайомлені з цілями освітньої програми та їхньої ролі в досягненні цих цілей;

- для усунення недоліків освітньої програми, яка отримала умовну акредитацію, складається та реалізується відповідний план дій;

- система зворотного зв’язку (за участю студентів, випускників, роботодавців, викладачів) є ефективною, а її результати прикладними;

- кваліфікація викладацького складу групи освітніх програм відповідає вимогам, встановленим законодавством, а також тим, які виникають із особливостей групи освітніх програм;

- викладачі мають відповідний рівень викладацької компетентності;

- викладачі беруть участь у дослідженнях і розробках;

- викладачі співпрацюють із стейкхолдерами групи освітніх програм поза межами закладу освіти;

- система розвитку персоналу є ефективною: викладачі мають можливості для самовдосконалення та саморозвитку, проводяться регулярні інтерв’ю (анкетування) та/або застосовуються інші методи розвитку персоналу;

- запрошені викладачі (у тому числі із закордонних закладів вищої освіти) залучені до викладання у межах групи освітніх програм;

- викладачі закладу освіти (в галузі знань даної групи освітніх програм) регулярно використовують у подальшому свої знання та навички поза закладом вищої освіти та беруть участь у конференціях.

1.3. Студенти (докторанти)

- вимоги для вступу абітурієнтів базуються якостях, необхідних для досягнення результатів навчання даної освітньої програми;

- система консультування студентів (щодо навчання, кар’єри, психологічне консультування) є ефективною;<

- оцінка результатів навчання передбачає зворотний зв’язок студентів, який підтримує їх розвиток;

- студенти беруть участь у програмах міжнародної мобільності;

- відсоток студентів, які беруть участь у студентській мобільності є стійким або зростає;

- заклад освіти визнає попереднє навчання і досвід роботи;

- студенти залучені у процес прийняття рішень на різних рівнях.

2. Оцінка ресурсів, необхідних для проведення досліджень

2.1. Вимоги до викладацького складу:

- кількість постійних викладачів (дослідники, які відповідають кваліфікаційним вимогам, що встановлені законодавством, і випливають із особливостей групи освітніх програм) визначається на основі їх обов’язків, обсягів викладання і кількостістудентів та є цілком достатньою для досягнення цілей і результатів навчання за даною групою освітніх програм;

- склад викладачів за віком і відсоток молодих викладачів забезпечує стійкість викладання у закладі освіти та у межах групи освітніх програм.

2.2.Фінансові ресурси навчального закладу/наукової установи:

- фінансові ресурси закладу освіти є достатніми для забезпечення освітньої програми;

- фінансові ресурси закладу освіти є достатніми для діяльності з розвитку освітньої програми;

- фінансові ресурси закладу освіти є достатніми для підтримки розвитку викладачів;

- фінансові дані, що характеризують економічну стійкість, є доступними для громадськості;

- щорічні звіти закладу освіти або його керівника піддаються аудиту, якщо інше не передбачено законом.

2.3. Навчальне середовище закладу освіти:

- навчальне середовище включає всі приміщення, що необхідні для проведення навчання (аудиторії, тренінгові аудиторії, лабораторії, кімнати для самостійної роботи та відпочинку студентів тощо);

- навчальне середовище має достатній потенціал, враховуючи кількісний склад студентів;

- навчальне середовище оснащено комфортно відповідно до сучасних вимог (відео-проектори, Інтернет тощо);

- проведення навчання та діяльність закладу освіти підтримуються сучасними рішеннями в галузі інформаційних технологій, у тому числі інформаційними навчальними системи, можливостями для електронного навчання, комунікаційними порталами для студентів і викладачів;

- допоміжні послуги – послуги, що надаються студентам і забезпечують їх необхідною документацією;

- бібліотека, що забезпечує доступність сучасних джерел інформації та забезпечує студентів можливостями для самостійної роботи.

3. Критерії стійкості щодо якості і ресурсів:

- тренди щодо кількості студентів і випускників, бюджету закладу освіти протягом останніх п’яти років, що засвідчують стійкість;

- заклад освіти регулярно планує свій розвиток; заклад має план розвитку, супроводжуваний планом дій для забезпечення стійкості як у закладі освіти, так і в даній групі освітніх програм;

- заклад освіти підготував фінансові прогнози для досягнення цілей, викладених у плані розвитку і мінімізації можливих ризиків (включаючи ризики, викликані демографічними тенденціями);

- реалізація плану дій аналізується та результати аналізу формують основу для планування наступного періоду розвитку;

- позитивна акредитація є підставою для відкриття докторантури за даною групою освітніх програм;

- керівники докторських дисертацій активно беруть участь у дослідженнях;

- з даної групи освітніх програм під керівництвом (консультуванням) викладачів успішно захищені докторські дисертації докторантів.

Отже, перший блок критеріїв та вимог був присвячений оцінюванню якості проведення докторської підготовки:

вимоги до освітньої програми та навчальних результатів (1.1.), з огляду на забезпечення її якості, більшою мірою спрямовані на:

– кореляцію з місією та стратегією інституції та потребами ринку праці;

– узгодженість місту освітньої програми зі стандартами, форм і методів з цілями і завданнями освітньої програми;

– отримання конкретних навчальних результатів;

високий рівень вимог до викладацького складу інституції (1.2.) спрямований на забезпечення якості освітніх програм, особливо задля постійного розвитку як освітніх програм так і персоналу;

критеріями забезпечення якості дослідження, окресленими через вимоги до студентів (1.3.) та окрім високого рівня підготовки абітурієнтів, велика увага приділяється активності студентів: зворотній зв’язок, мобільність, прийняття рішень.

Другий блок дає нам можливість оцінити викладацький склад, матеріальну базу та фінансове забезпечення – ресурси. Як бачимо, задля якісного забезпечення програми дослідження необхідно достатнє фінансування (2.2.), потужна матеріальна база (2.3.) та відповідність викладацького складу інституції (2.1.).

Третій блок анкети спрямований на оцінку успішності, стабільності та перспективності проведених досліджень.

У процесі оцінювання відбувається збір даних за зазначеними позиціями з коментарями та визначається результат за шкалою відповідності/наявності (три рівня: відповідає, частково відповідає та не відповідає вимогам).

Досвід Естонії засвідчує, що для забезпечення якості докторської підготовки необхідно розробити критерії, що є основою структурованих докторських програм.

Література

1. Розвиток системи забезпечення якості вищої освіти в Україні: інформаційно-аналітичний огляд / Укладачі: Добко Т., Золотарьова І., Калашнікова С., Ковтунець В., Курбатов С., Линьова І., Луговий В., Прохор І., Рашкевич Ю., Сікорська І., Таланова Ж., Фініков Т., Шаров С.; за заг. ред.
2. С. Калашнікової та В. Лугового. – Київ : ДП «НВЦ «Пріоритети», 2015. – 84 с.

Додаткова

1. Естонська незалежна агенція забезпечення якості вищої освіти (ЕККА) – Електронний ресурс. Режим доступу : http://ekka.archimedes.ee/en/с.
2. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area. – Helsinki: EAQAHE, 2005. – 41 p.

Перейти до наступної теми

Зміст